Category: Хірургічні ускладнення

Ускладнення після операцій у щелепно-лицьовій ділянці можуть виникнути навіть за дотримання всіх медичних протоколів. Це пов’язано з анатомічною складністю обличчя і ротової порожнини, рясним кровопостачанням і безпосередньою близькістю до життєво важливих органів. Здебільшого ускладненням можна запобігти за умови належної підготовки та післяопераційного спостереження, проте важливо знати, як розпізнати тривожні симптоми і своєчасно реагувати. Розуміння того, які дії вжити в разі появи болю, набряку, кровотечі, інфекції або оніміння, дає змогу мінімізувати наслідки та прискорити відновлення.

Кровотеча після хірургічного втручання

Одним із найчастіших ускладнень після операцій у ділянці щелепи є кровотеча. Вона може виникнути відразу після втручання або через кілька годин. У більшості випадків спостерігається легка кровоточивість, яка вважається нормальною і минає самостійно. Однак, якщо кров іде безперервно, утворюється згусток, або пацієнт відчуває присмак крові в роті – це привід для негайного втручання.

Перше, що потрібно зробити в разі кровотечі, – щільно притиснути стерильний марлевий тампон до місця рани та тримати його впродовж 20-30 хвилин, не змінюючи та не розмовляючи. Заборонено полоскати рот, особливо в перші години, оскільки це може зруйнувати кров’яний згусток. Також важливо зберігати голову в піднятому положенні, не нахилятися й уникати фізичного навантаження. Якщо кровотеча не зупиняється, необхідно терміново звернутися до хірурга – може знадобитися накладення швів або коагуляція судини.

Набряк і запальна реакція

Легкий набряк тканин – природна реакція організму на хірургічну травму, особливо після видалення зубів мудрості або остеосинтезу. Як правило, пік набряку спостерігається на 2-3 добу, після чого він поступово спадає. Однак виражена припухлість, яка посилюється з кожним днем, супроводжується болем, жаром, почервонінням або обмеженням рухливості щелепи – ознаки запального процесу.

У таких випадках рекомендується прикласти холод у перші 24 години після операції (по 15 хвилин із перервами), вживати призначені протизапальні препарати і суворо дотримуватися рекомендацій щодо гігієни порожнини рота. У разі підозри на інфікування – появи гнійних виділень, підвищення температури, посилення болю – необхідно негайно звернутися до лікаря для оцінки стану. Може знадобитися антибактеріальна терапія або розтин абсцесу.

Біль та його купірування

Помірний біль у перші дні після операції – це нормальне явище. Зазвичай він купірується прийомом знеболювальних препаратів, рекомендованих хірургом. Однак якщо больовий синдром посилюється з плином часу, стає пульсуючим, супроводжується набряком і порушенням сну – це сигнал про можливе ускладнення: альвеоліт, інфекцію або пошкодження нерва.

Важливо не займатися самолікуванням і не застосовувати нестерильні розчини. У разі сильного болю, особливо якщо він не минає після приймання анальгетиків, потрібно негайно зв’язатися з лікарем. Альвеоліт, як часте ускладнення після видалення зуба, вимагає професійної обробки лунки, накладення антисептичної пов’язки і курсу антибактеріальної терапії.

Пошкодження нерва та оніміння

Хірургічні маніпуляції в ділянці нижньої щелепи можуть зачепити гілки трійчастого нерва, особливо якщо операцію проводили поруч із коренем зуба або в проекції нижньощелепного каналу. У таких випадках можливе тимчасове оніміння губ, підборіддя, язика або щік.

Оніміння може зберігатися від кількох днів до кількох місяців залежно від ступеня пошкодження. За відсутності динаміки через 7-10 днів необхідна консультація хірурга і, за необхідності, проведення КТ для оцінки стану нерва. Лікар може призначити вітаміни групи B, нейропротектори, фізіотерапевтичні процедури (наприклад, магнітотерапію або УВЧ) для стимуляції відновлення провідності. Повна втрата чутливості зустрічається рідко, але потребує регулярного спостереження.

Розходження швів і відкриття рани

Іноді шви, накладені на слизову оболонку, можуть розходитися – особливо в разі порушення рекомендацій: куріння, неакуратної гігієни, жування на стороні втручання. У таких випадках може утворитися відкрита ранова поверхня, з якої виділяється кров або сукровиця. У разі незначної розбіжності лікар може обмежитися антисептичною обробкою та динамічним наглядом, але в разі великих дефектів знадобиться повторна хірургічна корекція.

Для профілактики подібних ускладнень важливо суворо дотримуватися всіх приписів: не полоскати рот інтенсивно, уникати гарячої їжі, стежити за чистотою і не травмувати зону швів язиком або щіткою. Також рекомендується відмовитися від алкоголю, паління і прийому твердої їжі мінімум на тиждень після операції.

Порушення прикусу і рухливість щелепи

Після операцій на суглобах або внаслідок переломів можливе тимчасове обмеження відкривання рота, зміна прикусу або поява клацань під час руху щелепою. Лікар може рекомендувати вправи на розкриття, прийом міорелаксантів або курс фізіотерапії. Якщо через 2-3 тижні рухливість не відновлюється, може знадобитися дообстеження і повторна корекція положення суглобових елементів.

Ускладнення після щелепно-лицьових операцій вимагають швидкої діагностики та грамотного реагування. Біль, набряк, кровотеча, інфекція або оніміння – це не вирок, а частина можливого сценарію, який можна ефективно контролювати за умови уважного ставлення до власного стану і своєчасної консультації з лікарем. Виконання всіх постопераційних рекомендацій, регулярні огляди та відмова від самолікування – запорука успішного відновлення і зниження ризику серйозних наслідків.

Хірургічні втручання в стоматології – видалення зубів, встановлення імплантів, кісткова пластика та інші маніпуляції – дали змогу розв’язати багато проблем із втраченою або пошкодженою стоматологічною тканиною. Однак навіть за найретельнішого планування і бездоганного виконання операцій ризик розвитку ускладнень залишається. Розуміння причин їх виникнення, своєчасне розпізнавання і знання методів профілактики допомагають знизити ймовірність негативних наслідків і забезпечити швидке відновлення пацієнта. У цьому матеріалі розглянемо ускладнення після видалення зубів та імплантації, які найчастіше трапляються, а також способи їх запобігання та корекції.

Кровотеча і гематоми після видалення

Невелика кровотеча відразу після екстракції зуба – природна реакція організму на рану. Однак якщо кровотеча не зупиняється протягом кількох годин, утворюються рясні гематоми та набряк, це може вказувати на порушення гемостазу або неякісне згортання крові. Основною причиною тривалої кровотечі стає порушення рекомендацій щодо прикушування марлевої серветки або передчасне видалення згустку, що затягується. Гематоми часто виникають під час травматичного вилучення зуба, коли пошкоджуються м’які тканини і судини. Для запобігання цій проблемі стоматолог застосовує методи місцевої гемостазіотерапії – тампонаду колагеновими губками або елайнером кровотечі, а пацієнту рекомендують холод до щоки і повний спокій у першу добу.

Альвеоліт (запалення лунки)

Одне з найнеприємніших ускладнень після видалення зуба – альвеоліт, запалення лунки. Він розвивається внаслідок вимивання кров’яного згустку, що формується, з лунки, попутнього занесення інфекції або недостатньої обробки порожнини. Симптомами стають гострий біль, що іррадіює у вухо або скроню, неприємний гнильний запах із рота і виражений набряк слизової. Для попередження альвеоліту важливо провести антисептичну обробку лунки, призначити пацієнтові анальгетики і – за необхідності – антибіотик за показаннями. У разі розвитку запалення лікар промиває лунку, видаляє інфіковані залишки тканини і встановлює лікарську пов’язку до повного загоєння рани.

Пошкодження нервових закінчень

Під час видалення зубів “мудрості” або нижніх молярів існує ризик травмування нижньощелепного або підборідного нервів. Пацієнт може відчувати оніміння або парестезію в ділянці губи, підборіддя і нижньої губи, що іноді зберігається на кілька тижнів. Така проблема пов’язана з анатомічною близькістю коренів зуба до нервових каналів. Для мінімізації ризиків лікар вивчає результати комп’ютерної томографії до операції та обирає щадні методи екстракції, а в разі підозри на близьке розташування нерва може вдатися до часткового видалення зуба по частинах. Якщо травма все ж сталася, призначають курс нейропротекторів і фізіотерапію для відновлення провідності нервів.

Перфорація гайморової пазухи

Під час видалення верхніх молярів і премолярів нерідко відбувається витончення або перфорація дна гайморової пазухи. Негерметичність між ротовою і носовою порожниною призводить до проникнення туди рідини, їжі та мікробів, що викликає гайморит. Пацієнти відчувають перепади тиску в ділянці щоки та болючу реакцію на нахили голови. Після виявлення перфорації лікар завершує формування лунки, накладає спеціальне колагенове клаптикове клаптикове покриття та призначає антибіотики й антисептичні полоскання. Протягом кількох днів рекомендується уникати сильного сякання і закривати ніс гальмівними рухами, поки надійне закриття не сформується.

Відторгнення імпланта та періімплантит

Встановлення дентальних імплантів – складна маніпуляція, що вимагає хорошого обсягу кісткової тканини та відсутності запальних процесів в організмі. Іноді після операції на місці встановлення розвивається періімплантит – запалення тканин навколо імпланта – або відбувається повне відторгнення імпланта. Причини можуть критися в неадекватній гігієні після операції, соматичних захворюваннях пацієнта (цукровий діабет, остеопенія) або перевантаженні імпланта до повної остеоінтеграції. Для профілактики важливо переконатися у відсутності вогнищ інфекції, призначити антисептичні та протизапальні препарати й обмежити жувальне навантаження перші три місяці. У разі підозри на періімплантит проводять очищення поверхні імпланта ультразвуком або лазером з подальшою антибіотикотерапією, а в разі відторгнення – витягають конструкцію і планують повторне встановлення після 3-6 місяців.

Рекомендації щодо зниження ризику ускладнень

Ключовим фактором запобігання ускладнень є суворе дотримання протоколу операції та рекомендацій після неї. Пацієнту слід уникати фізичного навантаження і гарячої їжі в перші 24 години, не палити і не вживати алкоголь, щоб не порушувати процес загоєння. Регулярне антисептичне полоскання і прийом призначених препаратів зменшують ризики інфікування, а контрольні візити до лікаря дають змогу вчасно коригувати лікування. Перед будь-якою хірургічною маніпуляцією важливо провести детальну діагностику – комп’ютерну томографію або 3D-моделювання для точного планування ходу операції. Такий комплексний підхід мінімізує ймовірність ускладнень і забезпечує максимально комфортне відновлення пацієнта після стоматологічної хірургії.